Ірина Білик - Сніг

Сніг жорстоким бува
Таким
Замітає твої сліди
Замість спогадів
Білий дим
Тих сніжинок, що з висоти
Я до ранку вже не засну
Сніг, що тане - тепер вода
Залишає мене одну
В ніжну цю заметіль, шкода...

І чому посеред зірок
Я танцюю, як уві сні
Твій назустріч останній крок
Не потрібен мені, ні...
Вдалечінь не дивлюсь вже
Не рахую до ста тепер
Лютий я не люблю за те
Що назавжди забрав тебе

Залишають, коли біль
Засинають, коли пітьма
І не треба тепер зусиль
Щоб у серце прийшла зима
Якщо хочеш іти - іди,
Повертатись тепер не смій
Подаруй лиш на згадку ти
Поцілунок холодний свій...