Мертвий Півень, Христина Соловій - Гобелен

Знов наді мною виростає сонм
Він як собор у ньому я щотижня молюсь
І ти з'являєшся, всевишня
Коли вібрує простір в унісон

З серцебиттям і темрява колишня
Стискає подих і серед колон
Крихкої тиші б’є у камертон
Терпке бажання смак дає вишня

Я прагну поцілунку, я тебе
Зі сну виводжу, юна наречена
Нас огортає сяйво голубе
І опускає течія зелена
Торкання уст лякливе і слабе
Вплітається в малюнок гобелена